панівний

панівний
[пан'іўни/й]
м. (на) -но/му/-н'і/м, мн. -н'і/

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Игры ⚽ Поможем написать курсовую

Смотреть что такое "панівний" в других словарях:

  • панівний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • панівний — а/, е/. 1) Який має владу, знаходиться при владі. 2) Найбільш поширений, переважний. 3) Який підноситься над чим небудь …   Український тлумачний словник

  • домінанта — и, ж., книжн. 1) Основна, панівна ідея, головний, панівний принцип. || Основна ознака або найважливіша складова частина чого небудь. 2) Тимчасово панівне вогнище збудження в центральній нервовій системі людини і тварини. 3) муз. П ятий ступінь… …   Український тлумачний словник

  • владущий — а, е. Який має владу; панівний. Владущий клас …   Український тлумачний словник

  • дворянство — а, с. Панівний привілейований стан феодального (згодом і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. || розм. Звання дворянина. || Збірн. до дворянин …   Український тлумачний словник

  • домінантний — а, е, книжн. Прикм. до домінанта. || Панівний, головний, переважаючий …   Український тлумачний словник

  • переважний — а, е. Який має перевагу над ким , чим небудь; основний, панівний …   Український тлумачний словник

  • схоластика — и, ж. 1) Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов я. 2) перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука …   Український тлумачний словник

  • високий — I 1) (на зріст більший від звичайної, середньої людини), височезний, височенний, рослий, росла[я]вий, довгий, довжезний, довженний, довжелезний; довгов язий, довготелесий, (високий, незграбний і худий) 2) (який має велику відстань знизу догори),… …   Словник синонімів української мови

  • командний — а, е. 1) Прикм. до команда. || Признач. для подавання команди (у 1 знач.). || Власт. тим, хто подає команду. Командний голос. 2) Стос. до командування. Командна посада. •• Кома/ндна висота/ (пози/ція) найвища, панівна висота в якій небудь… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»